«Дитина має знати і відчувати, що її дуже люблять», – Володимир Голев, який став татом для 13 дітей

Володимира Голева татом називає одразу 13 дітей. Троє рідних синів, які уже дорослі та живуть окремо, донька дружини, яку виховав як рідну, та дев’ятеро дітей-сиріт, яким він відкрив своє серце та подарував батьківську любов. Разом з дружиною Аллою вони – батьки-вихователі Дитячого будинку сімейного типу в нашій громаді. Наймолодшій дитині 10 років, найстаршій – 19.

«Ми з Херсону. До Львова приїхали 6 років тому. До того жили на березі моря у нашому великому та просторому будинку. Все літо рибалили, купались і були щасливими. До Львова прийняли рішення приїхати, бо розуміли, що тут більше можливостей для дітей, зокрема у навчанні. Зараз наш будинок під окупацією, маю  мрію провести з дітьми літо на морі у рідних стінах», – розповідає Володимир Голев.

У чоловіка – троє дорослих синів, які мають вже свої родини. Разом з дружиною Аллою виховували Дашу – доньку дружини від першого шлюбу. Каже, що усе життя пройшло у формі допомоги та служіння тим, хто цього особливо потребував.

«Я допомагав і підтримував всіляко дітей із вадами слуху, онкохворих. І в один момент ми вирішили, що в нас так багато любові, що можемо її подарувати тим, хто цього так потребує. Дружина запропонувала взяти хлопчика, я не сприйняв це серйозно. Та коли за кілька днів вона сказала, що один – це так мало, а сиріт – багато, я зрозумів, що Алла налаштована серйозно, і підтримав її», – ділиться пан Володимир.

Дружина Алла каже, що потрібно було, щоб погодилась донька Дарина, якій на той момент було 13 років. І дівчинка одразу підтримала рішення батьків.

«Ми поїхали у місцеву Службу у справах дітей, збирали документи, проходили навчання. Загалом пройшов рік. Перших дітей, яких ми народили серцем, було троє – це родинна група. Потім через кілька місяців ми взяли ще трьох. Спершу було незвично і дивно. Ідеш на базар, купуєш трохи картоплі і печива, раз – і все поїли, знову треба готувати. А за деякий час все стало на свої місця. Ми зрозуміли і скільки їжі потрібно готувати, і як кожній дитині час приділити. Потім ми усиновили Віолетту, в неї померли батьки, і ми стали для неї найдорожчими. Все ставалось так, наче ми все життя мали це робити», – говорить Алла Голева.

Батько-вихователь каже, що рішення переїжджати у інше місто було для них логічним та обдуманим. Діти росли – і вони розуміли, що їм потрібно вчитись, а у рідному місті не було таких перспектив. Почали шукати, їздили у Київ, Закарпаття та Львів. Саме у Львові їм дуже сподобалась – і так стали львів’янами.

Про те, чи важко ділити свою любов на таку кількість дітей, пан Володимир розповідає з усмішкою, хоч каже, що це не просто.

«Одне діло, коли ти навідуєшся у заклади до сиріт. Інше – це коли ти береш на себе відповідальність і стаєш для них найважливішою людиною у житті. Тяжко не фізично – важко психологічно. Адже це діти, у яких свій характер, пережиті болючі історії. І ти намагаєшся те розбите серденько склеїти», – ділиться пан Володимир.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, велика родина виїхала у Німеччину. Там вони перебували майже два роки, проте дуже хотіли додому, попри те, що їх гарно там прийняли.

«Дім є дім, і весь цей час ми знали, що повернемось. Діти добре адаптувались, відвідували музичні школи. А от ми, знаєте… Пересаджувати безболісно можна молоде деревце, а ти дуба спробуй пересади. Окрім цього, старша донька хотіла стати медиком, там медичну освіту здобути важко. Тут наша Каріна навчається у медичному університеті, дуже нею пишаємось, як і кожною нашою дитиною», – говорить Володимир Голев.

Батько-вихователь каже, що мотивація у цьому батьківстві – це не лише дати дітям дім, нагодувати та одягнути їх, але й привити людські, християнські цінності – щоб вони стали гідними людьми та громадянами своєї країни.

«Всі діти одразу називали нас мамою і татом. Це вийшло так природно і невимушено. Дітям важливі ці слова. Це про щось велике і рідне. Знаєте, я дуже люблю спостерігати за тим, який чоловік батько. В ньому стільки любові, терпіння, прийняття, що це не може не захоплювати. Бачили б ви, як він говорить з кожною дитиною. Нехай в кожної дитини буде такий тато, як він – це така любов, що нею можна огорнути весь світ», – додає мама-вихователька Алла Голева.

Володимир Голев каже, що має два правила. Перше – дитина має знати і вірити, що він її дуже любить. А друге – відкрити дитині головні християнські цінності, допомогти зрозуміти, де добро і зло. «Не все ідеально. Це діти, буває вони розчаровують і вчинками, і поведінкою, та ми не втомлюємось говорити з ними і показувати, як сильно їх любимо, і які щасливі, що вони у нас є», – каже пан Володимир.

«Цінно те, що нас у громаді підтримує «Служба у справах дітей» Львівської міської ради. При будь-якій потребі – вони поруч, підкажуть, допоможуть, приїдуть. То наші дуже надійні і важливі люди у різних ситуаціях», – додає пані Алла.

10-річні двійнята Вікторія і Вероніка, яких разом із старшим братом Максимом  прийняли в родину взимку, кажуть, що дуже щасливі мати саме таких батьків.

«З татом багато говоримо, багато часу проводимо. Нас дуже люблять, і любимо ми. Звісно ж, дуже готуємось до Дня Тата. Святкувати будемо його вперше, готуємо татку сюрприз», – поділились дівчата.

Пан Володимир додає, що до усіх свят діти готуються дуже ретельно: готують милі дарунки, зроблені або власноруч, або ж відкладають кошти і роблять якусь приємність. «Це так зворушливо і мило, до сліз. Коли діти бачать приклад чесності і любові, вони беруть цей приклад. Мені дуже важливо бути для них найкращим прикладом любові в усьому», – каже батько-вихователь.

«Це дуже хороша родина. Звісно, напередодні Дня батька хочу кілька слів сказати про пана Володимира. Він – приклад чесності, порядності, любові. Хороший тато, який робить усе, щоб ті діти, які до зустрічі з ним не мали батьківської любові, отримали її, а це найважливіше, що потрібно нашим дітям. Любов, мама, тато і дім», – підсумовує керівник управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради Володимир Фридрак.

До слова, загалом у Львівській громаді діє 12 Дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ), у яких виховується 88 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Львівська міська рада: https://city-adm.lviv.ua/news/society/social-sphere/307413-dytyna-maie-znaty-i-vidchuvaty-shcho-ii-duzhe-liubliat-volodymyr-holev-iakyi-stav-tatom-dlia-13-ditei?fbclid=IwY2xjawM0kZpleHRuA2FlbQIxMQABHrDVj6W6E5CyZWiiM51aH_9Mivs-hAaO-p8_5XFEFHiuoDJMJcuMDXOVob4A_aem_fkkNGBa9sHp1qxeU2KdEwA